Als dann nach dem Essen das Kreisch

Als dann nach dem Essen das Kreischen der Fiedel, das Gequäk der Klarinette, das Geblöke des Horns und das Knurzen des Kontrabasses zum Tanze lud, da konnte sich Joseph ebenfalls nicht ausschließen. Er tanzte mit der hübschen Käthe, die sich so andächtig und feierlich herumdrehte, als sei es eine heilige Handlung. Sie hielt dabei die Augenlider mit den langen seidenen Wimpern niedergeschlagen, und nur zuweilen sendete sie einen schüchternen Blick empor und ihre roten Wangen färbten sich noch ein wenig tiefer. Er tanzte mit der lustigen Grete, die zu der Melodie des Hopsers allerlei kecke Verschen sang und ihn mit glänzenden Augen anfunkelte, er tanzte mit Vroni, die sich gar zuthunlich an ihn schmiegte, allein der schönen Annemarie ging er aus dem Wege. Doch plötzlich stand diese vor ihm, in ihren Augen funkelte es und um den schönen Mund zuckte es, und ehe er recht wußte, wie es geschah, hatte er sie in den Reigen geführt. Bald traten die anderen zurück und bildeten einen Kreis um das schöne Paar, denn die Annemarie tanzte so leicht wie eine Feder und so zierlich wie eine Bachstelze, und Joseph verstand es ebenfalls am besten im Dorfe, Selbst die Alten aus dem Nebenzimmer kamen herbei und sagten, besser hätte man in der guten alten Zeit auch nicht getanzt, und das wollte etwas sagen. Annemarie blickte ihn aber nicht an, sondern sah über seine Schulter hinweg ins Leere.
Als nun die Lustbarkeit zu Ende ging und alle sich auf den Heimweg begaben, ging es nicht anders, als daß Joseph die schöne Annemarie nach Hause brachte, denn sie wohnten beide am äußersten Ende des oberen Dorfes. Zu Anfang hatten sie noch andere Begleitung, doch als sich diese scherzend und lachend in die Nebengassen nach ihren Häusern verloren hatte, wanderten sie allein und schweigend durch die wolkenverhangene Frühlingsnacht. Es war ein Wehen und Sausen in der Luft, sehnsuchtsvoll brauste es durch das junge Laub und die knospenden Wipfel, und mit leidenschaftlichem Rauschen stürmte der Bach durch die Nacht dahin. Zuweilen fielen ein paar vereinzelte Regentropfen und sprühten auf die glühenden Gesichter, dann wieder kam der Mond durch eine Wolkenlücke und warf ein kurzes Licht auf schäumende Gewässer und weißliche Blütenbäume.
Die beiden jungen Leute waren in ihrer schweigenden Wanderung thalaufwärts geschritten, bald hörte Joseph die leichten, festen Schritte und das zarte Rauschen der Gewänder neben sich, bald hinter sich, je nachdem die Breite des Pfades es zuließ, und so waren sie endlich am Ende ihres gemeinschaftlichen Weges angelangt. Wo das kleine Pförtchen unter dem Nußbaum in den Garten ging, standen sie, und Joseph reichte dem Mädchen die Hand zum Abschiede. Zugleich kam der Mond noch einmal wieder hervor, warf sein Licht über das ganze Thal, über die Pfade, die sie gegangen waren, und die stillen Häuser, die mit schwarzen Fenstern in ihren Gärten lagen, aus den Bach, der hier und da aus dem Dunkel blitzte, und auf das schöne Antlitz, das mit schwarzbraunen Augen auf ihn hinblickte. Das Mädchen ließ seine Hand nicht los, sondern hielt sie fest umspannt, und dann brach es hervor aus den Tiefen einer aufgeregten Seele und eines leidenschaftlich bewegten Herzens.
»O, du schlechter Mensch,« sagte sie mit bebender Stimme, »was hab' ich dir gethan? Was hab' ich verbrochen, daß du mich verachtest, daß du mich nicht ansiehst, daß du nicht mit mir redest, daß du mir aus dem Wege gehst? O, so schön du aussiehst, so schlecht bist du!«
Joseph war erschrocken, er wußte nicht, was er sagen sollte. »O Annemarie!« brachte er nur heraus.
»O du, o du!« rief sie und ihrer selbst nicht mehr mächtig, schlang sie die Arme um ihn und barg den Kopf an seiner Brust, während ein krampfhaft schluchzendes Weinen den jungen Leib erschütterte. Joseph suchte sich sanft aus den lieblichen Schlingen zu lösen, allein nur noch fester schloß sie sich an und noch hilfloser klang das Weinen an seiner Brust. Er ward von Mitleid bewegt und mußte nicht, wie er sie trösten sollte. Und als er sich niederbeugte und ihr, während er sie sanft von sich zu drängen suchte, verwirrte Worte zuflüsterte, kam es, daß er, im Bestreben, freundlich gegen sie zu sein, sie sanft auf die Stirn küßte. Da wandte sich das thränenüberströmte Antlitz voll gegen ihn, und ohne zu wollen, mußte er die Thränen fortküssen, und so geriet er an den schwellenden Mund, der sich ihm sehnsüchtig entgegendrängte.
»Ach ja, ach ja,« flüsterte sie, »du bist doch gut.« Und sie wußte ihre Lippen so lieblich zu gebrauchen und sich so hingebend an ihn zu schmiegen, daß ihm das von Tanz und Wein erwärmte Blut wie Feuer durch die Adern rieselte, daß seine Glut sich an der ihrigen entzündete und er vergaß, was er nicht vergessen sollte.

Results (Ukrainian) 1:

Як вереск скрипці, кларнет, Gequäk запросив Bleatings роги і Knurzen контрабас на танці, то після обіду, так як Джозеф могли б не взаємно також. Він танцювала з досить Käthe, хто так благоговінням і урочисто обернувся, неначе це священним актом. Пригнічений, обіймала при повік з давно silken вії і лише іноді вона послала сором'язливий погляду і її червоні щоки повернув глибше. Він танцювала з смішні Греті, які співали всі види зухвалий дзвоном в розмірі пропуску і навколо нього приміщення засклені очима, він танцювала з Vroni, який навіть до thunlich притиснутий до нього, він йшов поодинці красиві Annemarie зі шляху. Раптом вони стояли перед ним, він виблискували в її очах і красивий рот, вона здригнулися, а до цього досить знав, як це трапилося, він мав повів їх в танці. Незабаром інші подав у відставку і утворював коло навколо прекрасної пари, тому що на Annemarie танцював як легка, як пір'ячко і крихітні, як на Плиска, і Йосип вдалося також в селі, навіть старі ті з сусідній кімнаті прийшов і сказав, краще ви б мати не танцювала добре в старі добрі часи і хотів сказати щось. Annemarie не подивився на а ним, але виглядав через плече геть в порожнечу.Як тепер радістю кінця, і всі пішов додому, він мав, що Джозеф приніс додому гарний Annemarie, тому що вони обидва наприкінці екстремальних верхній села були. На початку, вони мали інших супроводом, але як це сміятися і жартувати, втратили велику кількість мов для своїх будинків, вони бродили мовчки і поодинці через на wildernesses весна ніч. Це було праці та переговорів в повітрі, туги, заревів його через з молоде листя та брунькування верхівок дерев а також з пристрасний шум Баха всю ніч штурмували геть. Іноді деякі випадкові краплі дощу впав і розпорошується на обличчя світиться, то прийшов місяці через хмари розрив і кинув короткий світло ігристі водами та білим квітучих дерев.Двоє молодих людей були висунуті в їх thalaufwärts silent міграції, найближчим часом, Джозеф чув, світло, фірма щаблі й ніжні звук халати, незабаром після цього, в залежності від ширини шлях залишив її, і так вони були прибула на останній в кінці дороги спільноти. Де пішов невеликий Дорвей під горіхових дерев у саду, вони були, і Йосип запропонував руку сторонам дівчаток. В той же час місяця вийшов ще раз, кинув його світло через над усією долиною, контури, які взяли їх і мовчазний будинків, які були тут, з крик, з чорним Windows в своїх садах і там промайнула з темряви й на гарне обличчя, яке визирнула з темно-карі очі на нього. Дівчина не відпускати його руки, але зберіг їх міцно тверднучого навколо, і тоді він спалахнув з глибин схвильований душі і пристрасно рухомих серце."О, ви поганою людиною," сказав вона тремтячі голосом, "те, що я отримав друзів зроблено? Що я повинен зробити, що ви нехтуєте мені, що ти не дивишся на мене, не говори для мене, ти зі шляху? О, так добре, ви подивіться, ти так погано!Йосип був злякано, він не знав, що він повинен сказати. » O Annemarie! «він випустив лише.» О ви, o вас! "навіть не більш потужна плакала, вона та її, загорнуті руки навколо нього і сховав його голову на грудях, хоча молодого тіла похитав за відчайдушно schluchzendes вина. Джозеф прагнули м'яко відокремити себе від прекрасної стропи, поодинці, тільки більш твердо приєдналась до команди, і як і раніше hilfloser вина звучали на грудях. Він був зворушений співчуття і не довелося, як він повинен задовольнили всі їх потреби. І як він нахилився і, хоча він шукав, щоб підштовхнути її обережно шепнув плутати слова їй, що він ніжно цілував її в спробі дружити проти них на лобі. Там thränenüberströmte обличчя повністю відвернулася від нього, не бажаючи, мав Він продовжував поцілунок сльози, і він отримав змінного рот, сам з нетерпінням бік закликаючи його.«Ах так, Ах так, "вона прошепотів:" ти хороший.» І вона знала, що дає змогу губи так мило і так даючи і його притулитися його стікала вниз крові, зігрітий танцю і вино як вогонь по венах, що її Угольки спалахнув до своїх, і він забув, що він повинен пам'ятати.

Results (Ukrainian) 2:

Як після їжі вереск скрипку, то Gequäk кларнет, мекання роги і Knurzen контрабас потім запросив на танець, так як не міг Йосип виключити також. Він танцював з досить Käthe , що так благоговійно і урочисто обернувся , наче це був святий акт. Вона тримала повіки з довгими шовковистим віями вниз, і лише зрідка послав їй сором'язливий погляд і її червоні щоки виявилося трохи глибше. Він танцював із забавним Грете, який заспівав на мотив Hopsers сортів PERT Verschen і подивилася на нього з сяючими очима, він танцював з Vroni , які роблять zuthunlich притискалася до нього, але красива Енн Марі вийшла з шляху. Але раптом встала перед ним цього, в їх очах, вона виблискувала і навколо красивого рота сіпнувся, і , перш ніж він точно знав , як це сталося, він вів у танці. Незабаром інший пішов в відставку і сформував коло навколо красива пара, тому що Енн Марі танцювала так легко , як пір'їнка , і як ласощі як Плиска, і Йосип розуміє також краще в селі, навіть літні люди із сусідньої кімнати підійшов і сказав : , краще б ти не танцював в старі добрі часи, і хотів - то сказати. Аннемарі , але не дивлячись на нього, але подивився через плече в космос.
Так що, коли розгул закінчилася , і все , щоб встановити на шляху додому, не було крім цього Йосипом принесли гарний Annemarie додому , тому що вони жили як на дальньому кінці верхньої села. На початку вони мали іншу підтримку, але коли це було в жарт і сміх втратив в сторону вулиці в свої будинки, вони бродили в поодинці і тихо через хмарний оповитих весняну ніч. Це була праця і дзижчання в повітрі, був перемішувати з тугою через молодим листям і багатообіцяючий вершини, і з палкою шумом увірвалася потік проходить через ніч там. Іноді впав кілька розрізнених крапель дощу і розпорошується на світяться особами, то зійшов місяць через отвір в хмарах і кинув короткий світло пінистий води і білих квітів дерев.
Дві молоді люди, що змінюється в їх мовчазної похід вгору по долині, незабаром почув Йосипу світло тверді кроки і ніжний шелест мантії поруч з ним незабаром після, в залежності від ширини колії дозволило б, і тому вони , нарешті , досягли кінця свого спільного шляху. Де маленька хвіртка увійшов в сад під деревом волоського горіха, вони стояли, і Йосип дав руку дівчини на прощання. У той же час місяць вийшла ще раз, кинув своє світло по всій долині, на шляхах , що вони пішли, і мовчазних будинків , які лежали з чорними вікнами в своїх садах, зі струмка , що тут і там від Dark блиснув, і на прекрасному обличчі, hinblickte з темно - коричневими очима на нього. Дівчина не відпустила його руку, але тримав її охоплює, а потім вона вибухнула з глибини порушеної розуму і пристрасної рухається серця.
"О, ти погана людина," сказала вона тремтячим голосом, "що є я зробив тобі? Що я зробив , що ти зневажаєш мене , що ти не дивишся на мене , що ви не говорите мені, що ви виходите з мого шляху? O, так красиво ви дивитеся, занадто погано ви! "
Йосип був наляканий, він не знав , що сказати. "О, Енн Марі!" Він тільки приніс.
"Про ти, ти!» Вона плакала, і вона навіть не потужна, вона обняла його і уткнулась головою до його грудей, в той час як судомні ридання крик струсонув молоде тіло , Йосип тихо перевів погляд з солодкими пастки , щоб вирішити, але більш щільно вона закрита по собі і більш безпорадним звучав плач в його груди. Він зглянувся і не повинні знати , як заспокоїти її. І коли він нахилився і її, як він намагався підштовхнути їх обережно сам по собі, прошепотів заплутані слова, це було те , що він, в прагненні бути добрий до неї, поцілував її ніжно в лоб. Оскільки thränenüberströmte особа повністю відвернулася від нього, і не бажаючи, він повинен був піти поцілувати сльози, і тому він прийшов до опуклим роті, лічильник переповненому жадібно до нього.
"О, так, о так," прошепотіла вона, "ти але добре. " , і вона знала , як використовувати її губи так солодко і так віддано чіплятися за нього, що нагріте танець і вино кров , як вогонь потекли по його венах , що його вугілля запалюється на неї , і він забув що він не повинен бути забутий.

Results (Ukrainian) 3:

A%20а%20лише%20іноді%20відправив%20ти%20А%20sch%c3% bcch внутрішніх%20Переглянути%20до 20% і 20% їх%20червоний%20щоки%20f%c3%A4rbten%20бути%20ні%20А%20-бітний%20глибше.%20с%20танцювали%20з%20В%20смішні%20Grete,%20В%20до 20% у 20% мелодію%20В%20Hopsers%20всі%20чия молода%20Ді-джингл%20співали%20а%20йому%20з%20gl%c3%A4nzenden%20очі%20anfunkelte,%20%20танцювали%20з%20Vroni,%20В%20бути%20навіть%20zuthunlich%20%20йому%20пошукачів пріоритетніші дуже,%20поодинці%20В%20sch%c3%b6a%20Анне Марі%20пішла%20він%20від 20% до 20%.%%%%%20незабаром%20х%c3%b6рте%20Джозеф%20В%20світло,%20зафіксовано%20кроки%20а%20В%20Делікатні%20шум%20В%20Вт%c3%A4N%20крім%20, 20% незабаром%20позаду%20, 20% на 20%після%20В%20шириною 20%в%20шлях%20його%20постачання%c3%9F%20а%20так%20були%20ти%20нарешті%20am%20наприкінці 20-20%вашої громади 20%20спосіб%20прибув.%20де%20В%20малих%20ПФ%c3%b6rtchen%20в 20-20-20, 20 НУ%c3%9 Fbaum%20в 20-20-20, 20 садових%20пішов%20були%20ти,%20а%20Джозеф%2018-25%20В%20М%C3%A4дівчина%20В%20руку%20до 20% Кладовищем йшли.%%%%%%20да%c3%9F%20йому%20В%20з 20% Танець%20а%20Вина%20дорослих%c3%A4rmte%20крові%20а%20Вогонь%20за 20% у 20% дроти%20потекла',%20да%c3%9F%20його%20глютену%20бути%20%20В%20твоє%20запальних%c3% BCndete%20а%20с%20verga%c3%9F%20а%20с%20не%20забути%20повинен.%5E